Ми звикли критикувати владу, розчаровуватись у можновладцях, шукати “зраду” в усьому. І політики не такі, і країна не така, і все тут не так… Як би прикро це не звучало, відповідальність за зміни у країні несемо саме ми. Адже ми обираємо тих, хто керуватиме країною, змінюватиме її.Натомість більшість українців навіть не читають програми кандидатів у президенти. Ба більше, вони навіть не ходять на вибори. Це стосується й молодих людей, більшість з яких або розчарувались у політиці, або ніколи й не цікавились нею. Хоч, звісно, є свідома молодь. “Львівська Пошта” поцікавилась у студентів львівських вишів, а також у політологів про виборчі настрої молодих людей, чи збираються вони йти на вибори та які фактори стануть визначальними у їхньому виборі.
“Має бути розуміння, що живемо у країні, де триває війна…”
Хоч чимало молодих людей ще не визначились, за кого віддадуть свій голос, але уже визначили певні критерії, яким повинен відповідати майбутній керівник держави.“Наразі прочитала програми лише декількох кандидатів у президенти. Загалом для мене важливим критерієм є те, щоб майбутній президент розумів, що живемо у країні, де триває війна. Цікавить його бачення щодо подальших дій у такі складні для України часи. Зокрема, що робити з окупованими територіями. Також важливо, щоб кандидат у президенти розумів економічну ситуацію, мав бачення щодо розвитку цієї сфери. Ще для мене є визначальними напрямки дії у сфері соціальної політики, молодіжної політики та освіти”, – розповіла студентка третього курсу Українського католицького університету Марта.Дівчина каже, що живе у досить свідомому оточенні. Зокрема, її друзі, знайомі, одногрупники цікавляться темою виборів і однозначно підуть голосувати!
Президент має бути освіченим, патріотом
Для більшості студентів це перші вибори. Тож свідомі молоді люди таки цікавляться політикою, читають програми кандидатів у президенти, бо відчувають відповідальність.“Це перші вибори, коли зможу голосувати. Чесно кажучи, трохи розчарована, бо вибирати немає з кого і доводиться голосувати за найменше зло. На жаль, в такий складний час вибори перетворюються на цирк. Деякі кандидати (їх більшість) відверто дратують шаленою концентрацією популізму і дурного піару. Та на вибори піду обов’язково! Знаю вже за кого голосуватиму. При виборі президента керуюсь тим, щоб він був освіченим, патріотом з характером, щоб міг дати собі раду”, – розповіла студентка другого курсу факультету журналістки Франкового вишу Дзвенислава Сіра.Дівчина каже, що перед виборами обов’язково знайомиться із біографією кандидатів, намагається дізнатися про них більше. “Таку процедуру рекомендую робити кожному виборцеві, щоб знати, в чиї руки віддаєш країну!” – наголошує Дзвінка.
“Нині надто складні часи, щоб вчитись керувати країною”
Студентка четвертого курсу юридичного факультету Франкового вишу Юлія Маруняк наразі в роздумах, за кого віддасть свій голос на президентських виборах. Але запевняє, що обов’язково піде голосувати!“Насправді кандидати відсіюються одразу за обіцянками та заїждженими фразами. Реклама діє на мене зовсім не так, як планують ті, хто за цим стоїть. Ледь не в усіх агітаціях чую ті теми, які болять усіх – війна, бідність, соціальна незахищеність тощо. Тобто на вибір людей просто давлять психологією впливу. Загалом для мене визначальним фактором є те, щоб людина, яка надалі керуватиме Україною, була не з корінної, заїждженої політики. Та водночас це не повинна бути особа без жодного досвіду в управлінні. Хоч чимало людей вважає, що країні потрібні нові люди у політиці, але нині надто складні часи, щоб вчитись керувати країною”, – наголошує Юлія Маруняк.Дівчина каже, що як би це прикро не звучало, але вона мало вірить, що можливо раз і назавжди викорінити те, що “садять” з року в рік: “Причому щоразу обіцяють припинити це. Певна, якщо й знайдеться така сильна і рішуча людина, то її швидко подавляють ті ж “садівники”.
Важливо, щоб молодь прийшла на вибори!
Усе, що ми зараз маємо, є результатом діяльності усіх тих політиків, які були при владі останніх 20 років, розповів студент НУ “Львівська політехніка”, студентський мер Львова Олександр Николяк.“Голосуватиму за кандидата, який до цього ще не був у великій політиці. Загалом вважаю, що президент має стратегічно мислити, бути візійним. Мої знайомі, друзі однозначно підуть на вибори. До слова, з друзями часто жартуємо про те, хто за кого голосуватиме. Та мені подобається те, що в нас, навіть у колі близьких людей, розмови про політичні вподобання доволі демократичні і гарні. Ніколи не сваримось на ці теми, але справедливо відстоюємо свої думки”, – каже Олександр Николяк. З його слів, нині багато молодих людей залишаються пасивними щодо виборчого процесу.“Намагаємось трохи активізувати студентів для того, щоб вони прийшли на вибори і голосували! На жаль, більшість молодих людей не вірить у те, що зміни у країні таки можуть відбутися, а тому на вибори не ходять. Однак вважаю, що участь у виборах – громадянський обов’язок кожного!” – наголошує Олександр Николяк.
>
Оксана Дащаківська, політолог, викладач Українського католицького університету:
– Насправді молоді люди, студенти цікавляться темою виборів. Хоча б тому, що є багато кандидатів, серед яких є ті, що вміють комунікувати з молоддю. Бачимо, що деякі кандидати орієнтовані на молодіжну аудиторію, мають профіль в Instagram та інших соціальних мережах. Це дає їм можливість бути більш близькими до молоді, орієнтуватись у темах, які її цікавлять. Звісно, молодь розуміє ці меседжі від потенційних кандидатів.
Також не варто забувати, що після Революції Гідності наш рівень відповідальності за те, що відбувається в країні, суттєво зріс. І це стосується не лише молоді, а загалом усіх верств населення. Очевидно, що увага до виборчого процесу є доволі велика від усіх громадян України. Щоправда, не варто забувати, що увага до виборчої кампанії – це одне, а наскільки люди будуть мобілізовані, щоб прийти на вибори – це зовсім інше питання. Ймовірно, що побачимо дещо інший результат. Наразі це важко спрогнозувати, бо частка людей, які не готові йти на вибори, все ще залишається доволі великою.
Що ж стосується молоді, то чим більше спілкуюсь з нею, тим частіше чую, що Україна – це країна для самореалізації. Багато хто готовий змінити місце проживання, шукати кращих, комфортніших можливостей. І для більшості молодих людей ці фактори насамперед проявляються у правах людини. З огляду на це молодь, власне, і розглядає передвиборчу кампанію кандидатів. Зокрема, чи зможе Україна стати країною мрій, чи почуватимемось тут у безпеці і зможемо задовольнити базові потреби.
>
Андрій Сухарина, політичний аналітик фонду “Демократичні ініціативи”
ім. Ілька Кучеріва:
– Молодь менше ходить на вибори. Таку ситуацію спостерігаємо не лише в Україні, а й у багатьох інших демократичних країнах світу. Стосовно політичних вподобань молодих людей, то загалом вони розчаровані політикою. Люди віком 18-29 років частіше говорять про те, що старі політики їм не подобаються, тому вони хочуть бачити нові обличчя.
Згідно з опитуваннями, лічені відсотки виборців читають програми кандидатів у президенти. Це стосується не лише молоді, а загалом усіх громадян. Однак спостерігаємо відмінність у джерелах отримання інформації про політику. Загалом в Україні перше місце отримання цієї інформації досі займає телебачення. Водночас серед молоді спостерігаємо значно вищу частку осіб, які черпають інформацію про політику з Інтернету, соціальних мереж. Загалом навіть джерела отримання інформації про політику впливають на політичні погляди людей.
Часто кажуть, що молодь не надто активна на виборах, і справді у цьому є частка правди. Причини є різні. Зокрема, за різними дослідженнями, понад 30% молодих людей проживають не за місцем реєстрації. Звісно, вони можуть проголосувати, але для цього потрібно прикласти більше зусиль. Тому іноді результати опитувань не справджуються. Так, наприклад, на виборах 2012-го УДАР набрав менші відсотки, ніж прогнозували. Бо їх підтримувала молодь, яка, власне, менше ходить на вибори.
