У одному із найбільш неймовірних сіл України – Верині, що за 44 км від Львова, туристів не перестає дивувати місцева церква Архистратига Михаїла.
З вигляду звичайна церква, що примостилася на пагорбі поряд зі старовинною дзвіницею та тисячолітнім дубом, вражає інтер’єром навіть найбільших скептиків.
Святі тут одягнені у вишиванки, на стелі зображені сотники УПА та янголи, що грають на українських музичних інструментах, арки розмальовані українськими храмами. І це далеко не весь перелік того, чим туристів дивує веринська церква.
Перетворювати храм у витвір мистецтва взявся понад 10 років тому талановитий художник-сюрреаліст Микола Гаврилів. Завдяки його таланту та ідеям місцевого священика подивитися на храм до села з’їжджаються туристи не лише з України, а й з-за кордону. Глянувши на стіни – одні плачуть, інші навіть клякають.
І Храм… І мистецький шедевр
Свого часу автор ідеї незвичного розпису, місцевий священик Василь Говгера, зізнався: «Вирішив не лише рятувати храм від руйнувань, а перетворити його у мистецький шедевр. Причому відтворити на його стінах не тільки епізоди із Біблії, а й важливі історичні події України. Проте не порушуючи при цьому канонів богослов’я».
Місцева активістка, яка спостерігала за розписом храму, Оксана Гусак розповідає про усі незвичні розписи на його стінах.
«Купол церкви присвячений покрову Богородиці, яка опікується церквою, державою і родиною. Церкву, зокрема, представляє Папа Римський Іван Павло ІІ, Андрей Шептицький, Любомир Гузар та інші. Державу – місцеві сотники УПА – Гребенко і Явір – та оунівці Білас і Данилишин. Також неподалік за столом Тайної вечері разом з апостолами – блаженні українського народу.
Художник, що взявся за таку відповідальну роботу, Микола Гаврилів розповів про усі задуми та тонкощі малювання: «Коли розмальовував церкву, намагався не пропустити жодної знакової події в історії України.
Імпровізував, поєднував світське із духовним. У євангельських сюжетах дуже гарно можна передавати думки, почуття. У веринській церкві є зображення, де свідомо ми вибирали те чи інше обличчя, зокрема зобразили патріарха Йосипа Сліпого в образі Йосипа (біблійного)».
У вівтарі неподалік зображення Богородиці, художник намалював ангелів, які грають на українських музичних інструментах. А на арках художник зобразив 11 чудотворних ікон зі всієї західної України.
Також у церкві є понад 50 зображень автентичних архітектурних сакральних споруд – католицьких церков зі всього світу. Окрім церков та святих у вишиванках на стінах храму зображено багато елементів українського побуту.
«Це не просто гарні євангельські картинки та ілюстрації до Біблії, тут вони поєднані із національними та історичними елементами України. Вони вплітаються у євангельські сюжети, не порушуючи при цьому жодних церковних канонів. Багато європейських художників євангельські сюжети доповнювали елементами, традиційними для своїх країн.
Я хотів показати, що я – український художник, тому додавав елементи народного одягу, побуту, пейзажів тощо. Але від того євангельські сюжети не змінювалися», – пояснив художник.
Небесна Сотня: небесні хоронителі України
Незвичним у церкві є і намальований епізод хрещення Руси-України. Поряд із княгинею Ольгою і князем Володимиром Великим зобразили і Блаженнішого Святослава Шевчука. А над ними – ангелів-хоронителів Майдану, адже саме в той час, коли художник розмальовував стіну, Україна віддала небу Сотню Героїв.
«Сюжет про хрещення України-Русі, а також епізод про «Явлення Христа народу» у 2014 році доповнили образами із Майдану, оскільки це тоді були найактуальніші події в Україні, і я сам був учасником Революції Гідності. Не міг не намалювати Героїв Небесної Сотні – Жизневського, Нігояна, Вербицького. Поряд з Ісусом та Героями Небесної Сотні зобразив священиків – вихідців із села Верин, яке, до речі, вже назвали «кузнею» священиків», – продовжив художник.
Поряд із «хрещення України» – вогні Майдану, що, за задумом митця, стали продовженням картини страшного суду.
Хоча митець намагався дотримуватися канонів при розписі, таки зізнався: «Наважився на порушення, коли свого часу малював на куполі у вівтарі Шептицького з німбом. Також взяв на себе сміливість ще тоді намалювати Папу Римського – Івана Павла ІІ – з німбом. Напевно, відчув, що його канонізують. Так і сталося. Для мене він вже за життя був святим».
Поляки мовчать: на стелі – сотники УПА
Також він розповів, що спочатку люди не сприймали таких розписів. «Запитували, чому Христа одягнули у вишиванку, бо вважали, що у ті часи ще не було цього одягу. Також люди дивувалися, чому звичайних людей намалювали на стінах церкви, мали б тільки святих. Але така традиція існує в Україні ще з часів козаччини, – пояснив Микола Гаврилів.
– Комусь також не подобалося зображення Ющенка, комусь – сотники УПА на стелі. Однак мешканці Верина ними пишаються. Поляки ж дипломатично мовчать, коли їм показують цих Героїв. Хоча при нагоді їм нагадують, що це частина історії села».
Кузьма Скрябін? Ні – Іван Хреститель
Також місцеві дивувалися, коли побачили сюжет «Явлення Христа народу», де в образі Івана Хрестителя художник зобразив… Кузьму Скрябіна. «Я не знав, з кого тоді змальовувати Івана Хрестителя. Хотів знайти якусь цікаву особистість, когось з відомих людей. І тоді почув, що загинув Кузьма.
Його постать відразу виникла в мене перед очима і я зрозумів, що саме він має бути зображений на тій стіні. Згодом подивитись на цю стіну приїжджали батьки Кузьми. Мати була вражена. Потім ще декілька разів приїжджала і дякувала. Сказала тоді: «Це зараз найкращий пам’ятник моєму синові».
«Тут пахне Україною»
«Після створення цих розписів до села справді частіше почали навідуватися туристи. Цікаво спостерігати за реакцією людей, коли вони вперше бачать ці розписи. Є такі, які плачуть або й навіть стають на коліна, коли дивляться на ці зображення.
Хтось обіцяє, що обов’язково приїде ще раз. Найбільше тішить, коли приїжджають мешканці східних регіонів України, не кажучи вже про закордон, – заходять у храм і кажуть: «Так, це українська церква. Тут просто пахне Україною», – каже митець.
Місцевий священик пишається своїм духовним домом та вважає, що церква стала оригінальною завдяки незвичним розписам та індивідуальному стилю художника та його таланту. «Думаю, в Україні зараз немає жодної церкви, яка б могла дорівнятися до веринської у мистецькому плані.
Проте зараз ця церква деяким іншим почала диктувати стиль. Розписи схвалили навіть ті єпископи, які сприймали лише класичне малювання на стінах церкви».
Однак на цьому натхненники – отець і художник – не зупиняються. Хочуть бачити на стінах у веринській церкві ще Хресну дорогу та розписані творчо дві стелі сюжетами Стрітення та Воздвиження Чесного хреста. Зокрема, митець має намір на липових дошках намалювати сучасні ікони з позолотою.
Аби у 2018 році зробити подарунок церкві та парафіянам, які пожертвували власні кошти на добру мету, до одного із храмових свят – довершений мистецький ансамбль унікального українського храму.
Марія Волошин, «Вголос»
