
13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа Донецького аеропорту, яку утримували українські бійці.
Олег Височанський, зараз директор Будинку воїна, а тоді – командир 9-ої роти 3-го батальйону 80-ої окремої аеромобільної бригади був безпосереднім учасником цих подій.
Він каже, що з тих днів найбільше запам’яталися холод, бо стояли сильні морози, а ще бруд, руїна і запах страху.
«Я зайшов у диспетчерську вежу за кілька годин до того, як вона впала. Взагалі, коли ми заходили в аеропорт, я мав йти зі своєю ротою, але контузило командира, який керував обороною диспетчерської вежі, і пішла команда зупинити колону. Мене пересадили в МТЛБ – тягач, який був уже повністю завантажений, і ми там сиділи як оселедці. Я туди ледве втиснувся – мої ноги були в когось на шиї», – згадує Олег Височанський.
Коли ж вежа впала, сепаратисти думали, що там вже нікого не залишилося.
«Нам пощастило, що вежа впала в бік сєпарів, вона нас захищала від обстрілів. З третього поверху проглядалася територія аеропорту, і ми вели звідти координацію артилерії. Коли сєпари зрозуміли, що нашу артилерію хтось направляє, вони почали стріляти по нас практично безперервно», – каже Олег Височанський.
Втім, до цього, як і до страху швидко звикаєш – втягуєшся.
«У кожного були свої завдання – хтось зброю заряджав, хтось консерви розігрівав. 15 січня в обід мене поранили, приблизно в той самий час поранили ще кількох моїх друзів. Нам пощастило, що швидко прийшов МТЛБ, і потім на гелікоптері ми були доставлені у Дніпро. Я був серед останніх, хто залишив диспетчерську вежу», – пригадує Олег Височанський.
Бої за Донецький аеропорт тривали до 22 січня 2015 року. Вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапило до полону. Загалом оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.
Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисників терміналів називають кіборгами.
Володимир ГАЛЕЧИК