Доволі часто в мережі можна натрапити на мальовничі картинки проспекту Свободи та інших вулиць Львова, на котрих їхні автори фантазують на тему «як би міг виглядати Львів, якщо б ріка його центром протікала не під землею». На разі, доводиться лише втішатися такими картинами і мріями, адже уже більше ста років як львівська Полтва опинилася замкнута в бетонних склепіннях. Про те, так було не завжди.
Літографія Карла Ауера “Нижні Вали” (тепер просп. Свободи)(1837-1838)
Колись ріка Полтва справді протікала прямісінько через місто. А тому, на теперішньому проспекті Свободи, і не тільки там, були мости, що сполучали різні береги цієї підземної тепер ріки. На згадку про це нам залишилось всього лиш кілька рідкісних світлин та гравюр цих місточків.
Львів, вулиця Карла Людвіга (пр. Свободи). Праворуч помітні містки через Полтву. Фото 1870-х років.
На теперішньому проспекті Свободи, що століття тому називався Гетьманськими Валами та вулицею Карла Людвіга, були аж три невеличкі мости через Полтву. Перший з них розміщувався на місці теперішньої Марійської площі. Другий – йшов трохи далі, розташувавшись навпроти вулиці Сикстуцької (Дорошенка). Третій же поєднував Єзуїтську колегію з вулицею Поєзуїтською (Гнатюка).
Львів, Містки через Полтву на Гетьманських Валах (пр. Свободи). Фрагмент фото 1870-х років.
Про останній місток, що сполучав Єзуїтську колегію з вулицею Поєзуїтською, зберіглося багато оповідок. Так, Іван Крип’якевич розповідає в своїй книзі історію, як одного разу львівські панянки, вистроєні з казковою розкішшю та поспішаючи на обряд обручин до кляштору Марії Магдалини, заломилися на цьому містку, впали до Полтви та змушені були вертатися присоромлені додому.
Дані мости проіснували до кінця 1880-х років. В 1887 році Полтву на вулиці Карла Людвика було повністю закрито під землю, тому містки перетворилися на звичайні піші переходи, які існують і до сьогодні.
Львів, Місток через Полтву на вулиці Святого Яна (пр. Шевченка). Фото 1860-1870-х років.
Ще один місток, про який ми дізнаємося зі світлин, розміщувався в кінці вулиці Святого Яна (пр. Шевченка), де тепер перехрестя вулиць Фредра, Герцена та Саксаганського. В 1830-х роках по середині цього моста була встановлена фігура Святого Яна Непомука, перенесена сюди з мосту біля готелю «DeRussie»(тепер готель «Жорж»). В 1884-1886 році ложе Полтви в цьому місці було остаточно замуроване, місток як такий зник, а фігураСв. Яна Непомука була перенесена до костелу Святого Миколая.
Причин, через котрі Полтву запроторили під землю, було кілька. По-перше, міщанам сильно докучали розливи цієї ріки, які наводили багато безладу в центральний частині міста. Останній великий розлив Полтви відбувався в 1872 році. Вода тоді позабирала в передмісті свиней, собак, котів. А Марійська площа виглядала як суцільне велике багнище. Проте, були і інші причини засклепити давню ріку. Уже в 1980-х роках виникла ідея запустити кінний трамвай через центральну частину міста. А для цього потрібно було убезпечитись від небезпечної ріки. Перші лінії кінного трамваю вулицею Карла Людвіка було прокладено уже в 1888, за рік після засклепіння тут Полтви.
Тож зараз, нам лиш залишається споглядати картини львівських художників-мрійників, або милуватися давніми світлинами, уявляючи ті часи, коли прогулятись над львівською рікою можна було вишуканими містками.
Володимир ПРОКОПІВ Джерело
