Фото: Мар’яна П’єцух
Розшукується львівський бізнес, не байдужий до дітей. І до майбутнього України без війни. Бо це майбутнє дуже залежить від дітей Донбасу, які стануть дорослими і робитимуть свій політичний вибір.
Пише на своїй сторінці у Фейсбук журналістка Мар’яна П’єцух.
“А поки (на фото) – це просто діти, які живуть у селищі, розділеному лінією фронту. І їх звичайне дитинство, яке відрізняється від дитинства інших дітей, що граються вони біля колючого дроту, який захищає їх від сигнальних мін (щоб не перелізли через паркан) , ганяють м”яч біля закладених мішками вікон свого дитячого садка, який давно не працює, які вже не реагують на вибухи снарядів і автоматну чергу і колити запитуєш, що це щойно вибухнуло, спокійно відповідають “ну стрельнуло”..
А ще в цих дітей немає доступу до українських дитячих телеканалів, бо сюди тягне сингнал з Донецької телевежі,і не дотягує з Краматосрької. А супутникові антени в кого були, то вже нема – зруйнували снаряди.
Це звичайні діти селища Зайцеве і Майорська (яке була колись частиною окупованої Горлівки), в яких горять очі до них відкриттів. Вони чекають кожної суботи, коли до них приїде подруга Lena Rozvadovska , яка 100% галичанка, яка вже 4роки живе на Донбасі і опікується дітьми. Олена щосуботи з ними розмовляє, бавиться, і навіть вчить кермувати на авто. Я купа разів була свідком, як їй просто дзвонять ці діти поговорити.
– Артьом, завтра буде погана погода, напевно, я не буду вас збирати, щоб ви не застудилися, – відповідає Олена на дзвінок Артема Зайцевого.
– Лєна, ну приедь! Я все равно прийду!
– Ну добре, але не скликай дітей, бо погана погода.
– Хорошо
І Олена приїджає зустрітися з хлопчиком, а в центрі селища вже стоїть купа дитей і чекають) Арьом таки їх скликав:)
Лєна, Лєна, Лєна – у всіх купа справ до Лєни)
Олена не вперше організовує їм виїзди з їх вакууму селища на лінії фронту, шукаючи де може спонсорів. Цього разу – у Львів.
Готель “Дністер” сам зголосився в себе прийняти діток і організувати їм екскурсії. Гроші на квитки Олена шукала довго і важко, але знайшла.
Але є ще три прохання і незакриті питання.
1. Потяг з Донбасу прибуває після четвертої ночі. дітей треба довезти до готелю в центрі міста (Дністер) на світанку 24 березня. І ще в один з днів відвезти ї в Шевченківський гай. Хоча тут може таки виручить трамвай. Дітей 25, разом з дорослим супроводом – 28 осіб. Розшукується, хто може зробити такий подарунок і надати трансфер з вокзалу в готель. .
2. Треба дітям якісь активні розваги. Два дні в них будуть екскурсії. Але треба в понеділок чи вівторок на кілька годин відвезти в розважальний центр пострибати на батутах чи щось схоже активне (лабіринти тощо). .Бо в Зайцеве ні батутів, ні взагалі нічого .
3. Дуже хочеться, щоб вони повернулися з сувенірами зі Львова (чи чашка, чи футболка, чи магніти тощо). Які потім нагадуватимуть їм про теплий прийом галичан, а їх батькам про лагідних “бандерівців” , які подарували купа емоцій їхнім дітям.
Про “бандерівців” не просто так згадала. ще раз озвучу діалоги в Зайцеве, почуті від дорослих жінок в минулу суботу там:
– Я вообще мечтаю на западную Украину поехать. Хочу на живых бандеровцев посмотреть. А то сколько о них наслушались.
– Ну дивіться, от я
– (жінка поруч) А шо на них смотреть. Там они три раза неделю в храм ходят,а у нас только три тюрьмы в одной Горловке. Вот и делай выводы.
П.С. до речі, кафедральний собор Святого Юра теж в прогаимі екскурсії є:))”
