Одним з найгарніших будинків на вулиці Вірменській є безумовно кам’яниця «Пір року», сучасний корпус Львівської академії мистецтв. А названа вона так через цікаве декорування над другим поверхом будівлі – в 1882 році скульптор, взявши за основу поему Вергілія, зобразив життя людей під час кожної з чотирьох пір року.
Близько в XVI ст.-XVII ст. на місці сучасної будівлі знаходилось два менших дерев’яних будинки, що належали лікарю з прізвищем Івашко. В 1764 році про будинки згадано вже як кам’яні, які перебудовують в один більший, що досі зберігав назву «Івашківський». При його перебудові в кінці XIXст. і викупом міською радою, екстер’єр кам’яниці прикрашають цікавими рельєфами.
Будинок «Пір року» бл.1912р як школа ім. Пірамовича (фото власності І. Котлобулатова)
Скульптор, який робив декорування пір року, згадується нам як Красуцький Габріель, Красуський Фелікс або Гаврило Шмайдель. Як відомо, раніше він проживав у Варшаві, вчився в варшавській Школі мистецтв і навіть в Римі, його скульптури і рельєфи містили в собі в основному релігійну тематику. Якби не одна історична подія, можливо, скульптора не було б у Львові. А переїхати сюди Красуцького змусили непрості обставини – в 1863 році він бере участь у польському січневому повстанні проти панування Російської імперії, здійснюючи разом з іншими повстанцями замах на графа Федіра Берга. Бомба, підкинута в карету генералу, ранить його ад’ютанта і коней, сам Берг виживає. Відтоді, ймовірно, Красуцький засланий на Сибір, звідки йому вдається втекти і переховуватися під видуманими псевдонімами. У Львів скульптор переїжджає приблизно з 1871 року. Тут він залишається творити до кінця свого життя.
Замах на Берга, 1863рік
Граф Федір фон Берг (1794-1874рр)
Вочевидь тому, що Красуцький навчався в Римі, йому легко було в своїй ліпнині зображати поему найвеличнішого римського поета Вергілія «Георгіки». Насправді, в цій поемі автор оспівує родючі землі Італії, в перекладі назва твору – «господарювання на землі», де йдеться про землеробство, плодівництво, виноградництво, скотарство і бджільництво. Похвалу Вергілій підкріплював порадами як краще діяти господарям в ту чи іншу пору року, щоб досягнути хороших результатів. Наскрізна тема поеми – «праця долає все».
Вергілій (70 р. до н.е – 19 р. до н. е.)
Весна в поемі описана як «сприятлива весна і лісам, і гаям кучерявим, землі навесні просять насіння родючого». Красуцький зображує селян, які переорюють весною поле, підкріплюючись цитатою: «Хай сильні воли масний ґрунт землі відразу з перших місяців року перевертають». На будівлі всі надписи латинською мовою.
Весна на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова 2015 рік)
Літо для господарів – час збирати збіжжя: «А золотисте колосся коситься в найбільшу спеку. І в найбільшу спеку тік молотить висохле зерно». Захоплює витонченість і акуратність роботи, виклад всього змісту слів у зображеній скульптурі.
Літо на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова 2015 рік)
«І різні осінь приносить плоди, і високо на зігрітих сонцем скелях припікається виноград.» – ще одна цитата, що описує осінь.
Осінь на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова 2015 рік)
Зима – час насолоджуватися зібраним врожаєм. Можна, як сказано в творі, займатися мисливством, однак переважно зимою всі забувають про турботи: «В холодну пору селяни здебільшого користають з набутого і радісні влаштовують спільні застілля.»
Зима на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова 2015 рік)
Тематику пір року доповнюють на верхній частині кам’яниці змайстровані лелеки, одна з яких віщує весну, інша повертає зиму і маски вітрів з чотирьох сторін світу.
Лелека на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова, 2015 рік)
Один з вітрів на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова, 2015 рік)
Фриз з знаками зодіаку над 3-ім поверхом будівлі – теж дуже тонка і майстерна робота Габріеля Красуцького. Дехто дану роботу приписує скульптору Антону Шімзеру, однак достовірних підтверджень цьому немає.
Фриз з знаками зодіаку на фасаді будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова 2015 рік)
По центру кам’яниці зліплений бог Сатурн. Авторство скульптурного витвору ймовірно належить Гартману Вітверу, австрійському скульптору. Про Вітвера відомо, що народився він в сім’ї скульпторів, навчався у Віденській академії мистецтв, а, переїхавши до Львова, став автором безлічі робіт як в оздоблюванні будинків, так і пам’ятників на Личаківському кладовищі. Датована ліпнина Сатурна ще початком XIX ст. вочевидь при попередній перебудові до закупівлі будинку міською владою. Незважаючи на це, скульптура є гармонійним доповненням всього тематичного ансамблю зображень, а можливо всі решта скульптури і є продовженням початкового мотиву, закладеного тут. Сатурн – бог хліборобства, рільництва та часу, його уподібнювали з грецьким богом Кроносом (бог жнив) та Хроносом (бог часу). Звідси можна скласти певну змістову картину – сільське господарство було нерозривно пов’язане з властивостями природи, певними віруваннями в залежність всього земного від вищих небесних сил і розуміння, що все забирає час.
Бог Сатурн на будинку «Пір року» (фото Тетяна Жернова, 2015 рік)
Раніше, ніж був у царя Диктейского скіпетр, і раніше,
Чим нечестивий став рід биків для бенкетів своїх різати,
Жив Сатурн золотий на землі схожим з нашим життям.
І не чули тоді, щоб труб надувались гортані,
Щоб кувалися мечі, на кременевих гримівши ковадлах.
(Вергілій , поема «Георгіки» 535-540)
Будинок «Пір року» на вул. Вірменській, 23 (фото Тетяна ЖерновБудинок «Пір року» на вул. Вірменській, 23 (фото Тетяна Жернова, 2015 рік)а, 2015 рік)
Тетяна ЖЕРНОВА Джерело
